Головне меню
Головна сторінка Новини Абітурієнту Фотогалерея Історія коледжу Про нас Адміністрація Викладацький склад Студентське життя Дозвілля Наша гордість Лист адміністратору Відгуки Публічна інформація ІС "ШЛК" Карта сайту
ВАЖКА ВТРАТА ПЕДАГОГА
Опубліковано: 2016-06-09

                       

  "Ні, не кажи: її нема,

А з вдячністю: була із нами…."

 

        У далеких роках до мальовничого, в усі пори року, прекрасного селища Шацьк, приїхало молоде подружжя Левчуків. Сподобалося їм тут усе: і будинок, що надали їм для проживання, розкішні вулиці, а особливо їх вабив своїм плесом синьоокий Світязь. Одним словом - рай та й годі. Жаль, що все колись закінчується, коли треба говорити слова у минулому часі...

         4 червня 2016 року на 76-му році пішла із життя знана у нашому краї педагог Лариса Семенівна Левчук.

       Уродженка  міста Черкаси, 1 вересня 1963 року після закінчення Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю "Біологія та хімія", кваліфікація - викладач біології та хімії, була направлена на посаду викладача Шацького лісового технікуму. Відтоді і пропрацювала до  31 серпня 2015 року.

        На 15 серпня 1963 року технікум був готовий розпочати роботу. Директором навчального закладу було призначено заслуженого лісівника УРСР Валентина Васильовича Сулька. У 1963-1964 навчальному році лише два викладачі були штатними, а решта - вчителі Шацької школи, які працювали за сумісництвом. Серед них була Лариса Семенівна, яка викладала дисципліни: хімію, біологію лісних звірів, мисливствознавство та вела гурток з таксидермії. З 1967 року викладала ботаніку та ґрунтознавство,  до 1990 - загальну біологію.

        Першою отримала групу студентів і була у них класним керівником.

        Уже через кілька років у технікумі було обладнано навчальні кабінети і зав кабінетом хімії було призначено Левчук Ларису Семенівну.

       Протягом 8 років була головою  Українського товариства по охороні пам'яток історії та архітектури.

      У 1970 році була командиром санітарної дружини. Членом товариства знання, де читала лекції на природничу тематику, яку лісництвах та і в установах та організаціях Шацького району. Виступала з доповідями на природничу тематику. Була головою циклової комісії загальноосвітніх та суспільно-гуманітарних дисциплін та головою спеціальних дисциплін лісівничого профілю.

       Лариса Семенівна мала державні та відомчі нагороди: медаль "Ветеран праці" (1987), Почесна грамота обласної ради (1987), знак "Відмінник освіти" (2013) та багатьма внутрішніми грамотами та подяками за багаторічну плідну працю.  

          ЇЇ життєвий шлях - приклад самовідданого служіння справі навчання і виховання студентів. 

          Старше і молодше покоління пам'ятає її як совісну, принципову, чесну, світлу і мудру людину. Є люди, про яких завжди думаєш з особливим теплом, з доброю посмішкою і незвичайним світлом. Такою людиною була Лариса Семенівна Левчук. У пам’яті зринають найсвітліші спомини. Вона завжди вміла знайти потрібні слова. Дуже любила своїх студентів, щедро ділила ідеями, завжди знаходила час для порад та консультацій не тільки їм, а й усім, хто потребував її допомоги. Ніколи не називала студентів нездарами. У неї всі студенти були або здібні, або талановиті.

         Лариса Семенівна на роботу приходила, як на свято. Завжди привітна, спокійна і впевнена манера викладання, стриманість у жестах створювали спокійну атмосферу. Усі захоплювалися педагогічними пошуками, її вмінням цікаво проводити лекції,  практичні заняття та навчальні практики.  ЇЇ шанували за професіоналізм, за дар приємного спілкування, прихильність до людей, за щирість у взаєминах, прислухалися до її завжди слушних порад. Лариса Семенівна була не тільки викладачем, а Вчителем у найвищому розумінні цього слова, тобто тим, хто передає свій життєвий досвід і мудрість. ЇЇ знає не одне покоління випускників. Всі поважали і відгукуються схвально, але вона старалася уникати такої пильної уваги до себе. 

       Лариса Семенівна поклала все своє життя на вівтар педагогічної ниви. Вона є яскравою зіркою, маяком, який на жаль, згас. Вона залишила добру пам'ять своєю невтомною працею і натхненною пропагандою добра.

         Світла пам’ять про неї завжди буде жити у наших серцях.

        Колектив Шацького лісового коледжу ім.В.В.Сулька буде пам’ятати Ларису Семенівну  як мудрого викладача, людину великого серця і великої душі, талановитого педагога, толерантну і шановану колегу. Вона живе у наших серцях – як вогник мудрості, величі і краси, що зігріває душу. Вічна пам'ять, мир і спокій Вашій душі. Низький уклін викладачу, жінці, матері...  

...Блажен, хто сіє у народі

Зерно найкраще на землі.

Зерно любові, братства, згоди

В громаді, в хаті і в сім'ї. 


Розкажіть про нас своїм друзям:





Лічильник відвідуваності
лічильник відвідуваності