ЗУСТРІЧ З ВИПУСКНИКОМ КОЛЕДЖУ!
Нещодавно, до Шацького лісового фахового коледжу ім. В. В. Сулька завітав випускник Василь ДОМАРЕЦЬКИЙ. В рамках візиту відбулася зустріч з директором коледжу Ігорем ЖМУРКОМ.
Якось під час спілкування Василь Павлович поділився спогадами зі свого життєвого шляху лісівника. Дуже у цікавому форматі проходила бесіда, у ході якої співрозмовник у захваті згадував події, пов’язані із вступом і навчанням у коледжі та своєю роботою.
Хочеться поділитися уривками цього чудового інтерв’ю з нашим випускником.
Василю Павловичу, розкажіть, будь-ласка, про себе, чому Ви обрали лісовий коледж і як проходило навчання у 70-х роках?
- Як Вам вже представили, я - Василь Павлович Домарецький, народився 2 січня 1954 року в селі Клітицьк Камінь-Каширського району Волинської області. У 1970 році після закінчення середньої школи я вирішив поступати на навчання в Шацький лісний технікум. Конкурс тоді був великий, це 14 чоловік на 1 місце. Я здав два екзамени на четвірки, але на жаль, не пройшов по конкурсу. Звичайно було прикро, так як, дуже хотів поступити і бути лісівником. Але не розгубившись, прийшов в Камінь-Каширський лісгосп, на той час, директором був Маковський Ілларіон Миколайович, він мене вислухав та й запропонував іти працювати верстатником лісозаводу. Ми різали на станках тарну дощечку, дранку, стругали стружку для упаковки березового соку в ящики і так пройшов цілий рік. Тоді я знову прийшов до директора із проханням, щоб дали мені цільове направлення на навчання в Шацький лісний технікум. Я дуже був радий, що мені не відмовили, адже для вступу з цим направленням я вже йшов поза конкурсом, здавши екзамени мене зарахували у спецгрупу 24 зі спеціалізацією мисливствознавство. Провчившись рік мене призвали на військову службу у військово-морський флот на Балтику в Талінську військово-морську базу, там я пройшов 8-місячні курси радіотелеграфіста з АС (тобто мав доступ працювати з секретними документами). Так я прослужив 3 роки у військово-морському флоті.
А як же Ваша мрія бути лісівником? Після військової служби Ви куди пішли?
- О, мрія завжди була зі мною, не залишала не на мить. Після служби я навіть у тій флотській формі приїхав знову в Шацький лісний технікум, де одразу в дверях закладу мене зустрів директор Сулько Валентин Васильович. Мене здивувало те, що він запам’ятав мене з попереднього разу, хоча промовив прізвище не Домарецький, а Домарацкий обняв мене і сказав, що будеш начальником добровільної дружини і заступником секретаря комітету комсомолу, звичайно, що я погодився. Навчатись мені було не важко, хоча була майже військова дисципліна, о 7.00 ранку підйом, духовий оркестр і всі на фіззарядку, а хто проспав і не явився, то одразу до директора, і після його розмови вже ніхто не просипав.
Скажіть, будь-ласка, що цікавого Вам запам’яталося у період навчання?
- Багато цікавих подій було під час навчання. Ось пригадалось, що на той час, в технікуму був свій ансамбль, і я був учасником ансамблю, дуже гарні концерти давали, такого мабуть села не було, щоб ми не побували з концертом. Тоді ще був Любомльський район, куди входив Шацьк. Нас відібрали 10 чоловік і ми їздили у місто Любомль в будинок культури, де нас чекали 10 дівчат старшокласників (в основному дочки військових), приїздили керівники з Ковеля і нас вчили танцювати танець «Лісоруби» з топірцями. Після завершення репетицій ми поїхали виступати до Луцька, і наш ансамбль зайняв І місце, оце ми були дуже раді й задоволені. Тоді перший секретар райкому з Любомля разом із директором технікуму Сульком В. В. весь колектив і керівника нашого ансамбля нагородили Подяками. Так ми поєднували навчання з репетиціями. Потім навчальну програму ми наздогнали повністю, все встигли, вивчились і отримали дипломи.
Василю Павловичу, після завершення навчання в коледжі, Ви пішли працювати по спеціальності?
-Так. Після завершення у 1977 році навчання в Шацькому лісному технікумі я повернувся працювати в Камінь-Каширський лісгосп на посаду помічника лісничого Великообзирського лісництва. Через півроку став лісничим цього ж лісництва і два роки пропрацювавши лісничим вирішив поступати на денну форму навчання у Київ, тоді називалась Українська сільськогосподарська академія на лісогосподарський факультет, за цільовим направленням від лісгоспу. Промайнуло 5 років навчання в столиці, і у 1983 році я знову повертаюсь на роботу у теж Великообзирське лісництво на посаду лісничого. Пам’ятаю, як у 1985 році на базі цього лісництва особисто довелося проводити обласний семінар. На той час, начальник Управління лісового господарства був Телішевський Дмитро Антонович, також були запрошені і всі директори лісгоспів. Тоді в лісництві ми вперше зробили рекреаційний пункт із встановленою колонкою, щоб була обов’язково вода і показали побічне користування, зариблені ставки, а це була осінь і виловили 7 бочок риби коропа за один затягнутий з сітки волочок.
То Ви здивували усіх присутніх, гості були мабуть у захваті і дуже вражені побаченим?
- Звичайно, усі були захоплено вражені побаченим. Особисто Телішевський Д.А. був дуже задоволений, а коли приїхавши на рекреаційний пункт, де були накриті на лісових меблях столи, сказав внести перехідний бархатний червоний прапор, це звичайно був тріумф, бо про це майже ніхто не знав і Дмитро Антонович сказав нагородити лісничого чотирма окладами премії. Після цього мене перевели головним лісничим Камінь-Каширського лісгоспу, де я працював 7 років, а в 1983 році призначили директором Камінь-Каширського лісгоспу.
Ваша мрія бути лісівником здійснилась, тим більше бути керівником лісового державного підприємства дуже відповідальна місія. Скажіть, будь ласка, очолювати було складно таке велике підприємство і колектив?
-Звичайно, що на початках було дуже тривожно, адже колектив лісгоспу тоді налічував 850 чоловік. Лісгосп виготовляв 150 видів різноманітної продукції, один консервний цех виготовляв понад 45 видів продукції. На той час, в Україні ніхто не виготовляв серед лісгоспів такий продукт як журавлина в цукровій пудрі, і коли був обласний семінар на чолі з Голіком Анатолієм Олексійовичем то директори лісгоспів були у захваті при споживанні цього продукту.
Також пригадую, як було складно у 1994 році, це коли три місяці не було жодної краплі дощу, а поїзд ішов на Камінь-Каширськ і пригальмував на переїзді в лісі в с.Нуйно, так полетіли іскри, що ледве втік він з вагонами у Камінь-Каширський, але ми з великими потугами погасили цю пожежу, тоді приїзжав сам міністр Самоплавський Валерій Іванович, і оцінив гасіння на належному рівні, 10 пожежних з області було задіяно. Потім допомагали нам заліснювати і студенти Шацького лісного технікуму, особисто була Троценко Неля Григорівна із студентами, я був дуже вдячний. Щиро співчуваю, що вже її немає серед нас.
Пам’ятаю ще, коли взимку не вистачило вугілля в технікумі, тоді Камінь-Каширський лісгосп також прийшов на допомогу, забезпечили дровами, виділили два камази з причіпами дров і відправили на Шацьк, щоб не розморозити опалювальну систему, аби студенти мали можливість навчатись і проживати в гуртожитку в теплі.
Дійсно зворушує - від навчання до плідної співпраці, в рамках якої вирішуються проблемні питання. А таких випадків за Вашу каденцію мабуть було чимало?
-Звісно, будучи директором були різні ситуації та випадки. Ось ще розповім про один значний випадок, який зіграв важливу роль, як в моєму житті, так і для жителів громади, де я працював. Це сталося в червні 1997 році, коли на Волині пройшов сильний буревій, який багато шкоди й збитків завдав лісу і населенню. Тоді я особисто поїхав до Києва просити допомоги у народного депутата Бутейка Антона Даниловича, який на той час, виконував обов’язки Міністра закордонних справ України. Прийнявши мене і вислухавши усі проблемні питання Антон Данилович у моїй присутності одразу ж подзвонив президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі, який тоді перебував у відряджені в Сполучених Штатах Америки і попросив допомоги вирішити цю складну ситуацію. Далі у шоці були всі, коли президент України Леонід Кучма одразу після відрядження з США приїхав на Волинь в м. Камінь-Каширський, щоб особисто оглянути масштаби завданої шкоди стихією та реально допомогти. Кошти були виділені для ліквідації наслідків стихії в лісових масивах та для відбудови житлових будинків, а також для будівництва нової школи. Завдяки одного візиту і такої підтримки та допомоги нам вдалося розробити бурелом за один рік. Оце так дійсно плідна співпраця, взаєморозуміння та людяність.
І я дуже вдячний студентам Шацького лісного технікуму, які під керівництвом викладача Василя Олександровича Матлаха теж приймали участь у розробці бурелому.
Дякую Вам дуже, думаю, що адміністративному і викладацькому складу коледжу дуже приємно почути Ваші слова вдячності. Скажіть, будь ласка, Ви зараз перебуваєте на заслуженому відпочинку, в свої 70 років Ви задоволені тим, що все таки свій життєвий шлях пов’язаний з нашим навчальним закладом?
-Однозначно так. Я пишаюся тим, що я випускник Шацького лісного технікуму, нинішнього фахового лісового коледжу. Тому дуже щиро дякую нашій альма-матері за навчання, за проходження навчальної практики, також з глибокою повагою щиро дякую нинішньому директору Ігорю Жмурку за постійну підтримку, допомогу та подальшу співпрацю.
На завершення бесіди, щоб Ви порадили нашим вступникам?
- Знаєте, на своєму прикладі хочеться дати тільки одну пораду – вчитись ніколи не пізно! І провал однієї спроби зовсім не означає, що надалі в житті нічого не вдасться. Сьогодні, в складний період для нашої країни час зорієнтуватися вступникам дуже важко, але я вважаю, що Шацький лісовий фаховий коледж – це саме той заклад фахової передвищої освіти, де готують кваліфікаційних фахових молодших бакалаврів у галузі лісового й мисливського господарства, а також інших напрямків, таких як облік і оподаткування та екологія. І таку можливість може надати коледж., тут для цього є чудове матеріально-технічне забезпечення. Тож тільки бажаю успіхів, здоров’я та миру, щоб діти могли спокійно вчитись в очному режимі, адже це їх студентське юне життя, повторення не буде.
Дякую Василю Павловичу за відверті відповіді та цікаву бесіду. Щиро бажаю Вам міцного здоров’я, добробуту, злагоди, успіхів у всіх справах і мирного неба над головою. До наступної зустрічі!
Бесіду вела - Олена Гуж, пресслужба Шацького лісового фахового коледжу ім. В. В. Сулька.
